Дисплазія кульшового суглоба: досвід бувалих

53

Тепер я можу спокійно і об’єктивно описати все по порядку.

Про те, що у доньки проблема з тазостегновими суглобами, я дізналася ще в пологовому будинку під час одного з оглядів педіатра — у донечки погано розлучалися ніжки — коліна не стосувалися столу і були несиметричні складочки на попці. У виписці зазначили: пройти огляд у невропатолога і ортопеда. Тут є одна тонкість, про яку ми дізналися пізніше: найкращий час для діагностики захворювань кульшових суглобів у новонароджених — до 3 тижнів, потім картина змащується і діагностика ускладнюється. Ми цього не знали і опинилися у фахівця тільки у віці 1 міс. Огляд, УЗД-діагноз — фізіологічне недорозвинення кульшових суглобів. Рекомендували гімнастику (як можна частіше протягом дня розводити донечці ніжки), робити загальний масаж, широке сповивання ( підгузник повинен бути дуже широким і товстим, щоб підтримувати ніжки в розведеному стані). Всі приписи ми виконували старанно, кожне переодягання супроводжувалося вправами. Доньці спочатку все це не дуже-то подобалося, але з часом вона звикла.

Головне, що потрібно відзначити, що успіх лікування багато в чому залежить від раннього початку лікування — чим раніше почати, тим швидше і безболісніше пройде лікування. Наступний огляд був призначений на вік 3,5 місяці. Саме в цьому віці вже ставлять діагноз дисплазії тазостегнових суглобів, раніше це тільки недорозвинення. Дивився доньку ортопед і невропатолог. Результат — гімнастика принесла свої плоди — правий суглоб розвивається нормально, а от лівий… поставили дисплазію, виявили підвищення м’язового тонусу на лівій стороні тіла, невропатолог поставила ще один діагноз — перинатальна енцефалопатія. Тепер доньці призначили носити подушку Фрейка — пластикові штанці, які підтримують ніжки в положенні «жаби». Крім того, призначили мікстуру з цитраль, гліцин і ванни — морські і хвойні. Найважчий момент у лікуванні донечки почався для нас саме з надягання подушки Фрейка — лікар так і не зміг її одягти — донька просто не дала йому розвести ніжки. Нам пояснили, як конкретно ми повинні зробити це вдома і ми з чоловіком залишилися битися з цією проблемою самостійно.

Треба сказати, що після теплої ванни дочка чудово і довірливо розвела ніжки і подушка зайняла своє місце. Носити це дочка повинна була весь час з перервою тільки на купання. Відповідно, основне положення дівчата моєї тепер — лежачи на спинці, по-іншому не вийде. Дівчинка лягла спати нормально, а от вночі був просто жах, і чоловік, заявивши, що нерви дитини важливіша, зняв подушку з неї до ранку. Ще тиждень донька звикала до незвичайного положення. Погано спала, зовсім перестала посміхатися, турбувалася. Вдень мені вдавалося укласти її спати тільки на вулиці, тому ми гуляли з нею по 6 годин підряд, щоб вона могла як слід виспатися. Через тиждень донечка звикла, стала спокійнішою, а ми з чоловіком пішли на маленьке порушення — перед купанням ми знімали дочки подушку на 15-20 хвилин і грали з нею на підлозі на простирадлі. Це у нас називалося «фізкульт-паузою» — дочці не можна було робити ніякі вправи, пов’язані з присаживанием, а все інше за віком ми робили саме в цей час — вчилися перевертатися, лежати на животику, тягнутися за іграшкою. Та ще й купання було нашою віддушиною — у воді безліч можливостей для підтримки нормального фізичного розвитку. Саме ці заняття дозволили зберегти нам нормальний фізичний розвиток і м’язи ніжок. Ну, звичайно, ми продовжували робити спеціальні вправи для суглобів, тобто розводити ніжки. Крім того, в цей час можна було привести в порядок подушку — вона, природно, брудниться, так і потроху починає розвалюватися, так що вимагає постійно ремонту. Та ще дитини навчилася розстібати липучку на животику і самостійно звільнятися від подушки, перевіряючи його на міцність. Підтримувати «товарний вигляд» подушки виявилося ще й вигідно — нам повернули половину її вартості, як тільки вона перестала бути нам необхідна.

Огляд в 5,5 місяців показав, що подушка доньці вже не потрібна. Але вчити її не можна сидіти, бажано як можна довше уникати того, щоб донька сідала і вставала. Ну і вже звичний масаж і ванни. У цьому віці ми вперше звернулися до професійного масажиста, до цього чоловік-лікар справлявся своїми силами. Так, тепер довелося доньку під час неспання виселити з ліжечка зовсім, інакше красуня моя починала посилено вправлятися в підтягуванні за прути ліжечка в спробах сісти. Весь період неспання наша дівчинка проводила на підлозі на пеленочке, бавлячись підтягуванням до себе іграшок, переворотами, а ще вона навчилася на спині повзати, так як повзати я її теж не вчила — доповзе до опори — сяде. Справлятися з нею ставало все важче — після масажу розвиток зробило ще один стрибок і донька села і без ґрат на ліжечку, стала вельми бадьоро і цілеспрямовано пересуватися і встала біля опори. Звичайно, розвиток доньки не було рано. Але норми ми цілком укладалися і навіть не у верхні межі, що, звичайно, давало мені привід для гордості і оптимізму. У 8,5 місяців діагноз Женькин змінився — залишкова дисплазія лівого кульшового суглоба, затримка розвитку ядра окостеніння. Нарешті-то не треба було обмежувати фізичну активність дочки, але треба було уважно стежити за опорою на ніжки — щоб вона спиралася на них однаково і не виявляла занепокоєння при опорі на ліву ніжку. Для формування головки суглоба призначили електрофорез та озокеритні аплікації. Масаж і ванни — як завжди. А ще на цьому огляді невропатолог нас відпустив остаточно — діагнози зняті, жодних претензій немає. Фізіотерапевтичні процедури донечка переносила легко.

Потім ми ще раз були в ортопеда (1 рік 4 міс.), пройшли ще курс фізіопроцедур і ще два курси масажу.

Контрольний прийом був і в 2 роки.

Зараз донечка абсолютно нічим не відрізняється від своїх однолітків, нам належить контрольний візит до ортопеда, невропатолога та в 3 роки. Начебто вже все позаду, але коли донька вимовляє «Мама, ніжка болить», я здригаюсь. А адже причин для цього болю — безліч — вдарилася, подряпалася… Озираючись назад, я можу сказати, що найголовніше — не розгубитися, не зануритися в жалість до себе і дитини, знайти хороших фахівців і боротися.

Ще один важливий момент — інформація: чим більше знаєш, тим легше приймати рішення. Окремо хочеться написати про причини дисплазії кульшового суглоба — у моєї дівчинки це було викликано перебігом вагітності — довгий час донька розвивалася в тазовому передлежанні, що і спровокувало таке захворювання.

Хочу сказати величезне спасибі моєму чоловікові, який дуже підтримав мене і донечку під час усіх процедур, Инчику і Наташі з Ігорьком — учасницям конференцій — за моральну підтримку в скрутну хвилину і лікарям обласної ортопедо-хірургічної лікарні за лікування і добре ставлення.

Иртим, [email protected]

Особистий досвід