З завязаними очима…

48

Вогонь, пожежа, мені боляче… Ніч,
А в голові піщаний смерч
Трохи легше, перестало
На час серце палити.

І знову удари: б’ється, б’ється…
Як утримати, не упустити,
Залишитися в темряві наодинці
І тінь будь погасити?

Пройшли години і дні йдуть.
Я знаю, мені їх не повернути,
Але я хочу хоч на мить
На життя живе поглянути.

Де звуки, голос, де желанья:
Все байдуже, все одно,
Насипано отрута на дно келиха
І мені запропоновано вино

Як бути: прийняти або відмовитися?
І починає рватися нитка,
Як те, що є, і те, що треба
В собі навік об’єднати?

Пливуть кола: всі нескінченні.
Коли з лабіринту світло?
Коли я знайду своє місце?
Прийде мені в життя іншої світанок.

Обм’якнуло все, стало тяжким,
Не знаю, хто я. Я? Не я?
Кому, скажи, належить,
Тримаючи в лещатах, душа моя?

Каламутиться розум, ні розуму
Що я таке, може, звір?
Гасаю у мороці нескінченному,
Де потаємна у світ двері?

Бути може, зірки, небо ночі
Дадуть спокій і благодать,
Але що зі мною, немає більше сечі:
Душа — зірка… блукати… блукати…

Morn, [email protected]
Вірші